Feeds:
Публікації
Коментарі

Archive for 26.08.2011

A biggest dream of any donor project when it is just started is to see that in future local or national partners fully internalize the approach it offers. It would mean that the approach is valuable and really helps to achieve expected results.

Since 2004, the “Municipal Governance and Sustainable Development Programme” partners with the city councils (local self-government bodies) in order to promote democratic governance and improve the quality of life in urban Ukraine. During 7 years of its operation, it helped 29 city councils across Ukraine to pilot the approach of wide community involvement into the decision-making process on development agenda. To make it happen, our partners developed many local regulatory and normative acts which helped them to introduce this work as a system at local level.

Here I made a collection of the legal and regulatory acts of our partners, as well as some other documents like typical statues and regulations (in Ukrainian, pdf):

  1. To start mobilizing local communities, a city council should create a municipal support unit or institution with a mandate to foster social mobilization for the local development. Some of our cities created the internal department of the municipality, some of them thought that Resource Centre for Sustainable Development in a form of the NGO would perform this function better.
  2. The municipal support unit interacts with the local citizens, motivates them for direct participation in the local self-government, and mobilizes their efforts for undertaking specific projects and initiatives. In the educational sphere, it helps to create public organizations of the individual schools or kindergartens, or sometimes even organizations of the higher level like School Networks. In the housing sector, it widely promotes creation of the associations of co-owners of multiapartment houses or condominiums, for owners of the cottage-type individual private houses in the streets – service cooperative is a proper organizational form. Sometimes citizens choose to create bodies of self-organsiation of population – usually in rural areas of small rayon-subordinated towns – but MGSDP recommends choosing a different legal and organizational form which provides wider financial and property rights to its members.
  3. When a number of community-based organizations in the city grows significantly, it causes a need to create a Public Forum for participatory planning and decision-making where these communities can voice their needs to the city council and, upon joint decision-making, selected development plans of the communities are incorporated into the municipal level development plan. It usually happens in a form of the Municipal Sustainable Development Council.
  4. To make cooperation between communities and city councils systemic and possible even without any donor contribution, the municipality eventually develops its own Municipal Sustainable Development Programme which has to be approved by the regular session of the city council. It can be a targeted programme for supporting some specific types of community-based organizations like condominiums, bodies of self-organisation of population, any types of communities which help to solve problems in housing sector.

The best option is, of course, when the local government offers support to any type of community organisation. It’s a long process, but once it happens – it makes cooperation between the city council and communities sustainable. This is when a dream comes true.

Advertisements

Read Full Post »

Найбільшою мрією кожного донорського проекту, коли він започатковується, є побачити, як у майбутньому місцеві та національні партнери в повній мірі переймають пропонований ним підхід. Це означало б, що підхід є цінним та в дійсності допомагає досягти очікуваним результатів.

З 2004 року «Муніципальна програма врядування та сталого розвитку» працює у партнерстві із міськими радами (органами місцевого самоврядування) з метою сприяння розвитку демократичного врядування та покращення якості життя у містах України. За 7 років своєї діяльності, вона допомогла 29 міським радам-партнерам випробувати підхід широкого залучення громад до процесу прийняття рішень щодо проблем розвитку міст. Аби це стало можливим, наші партнери розробили чимало регуляторних та нормативних актів місцевого значення, які допомогли їм системно запровадити цю роботу.  

Тут я зібрала законодавчо-нормативні акти наших місцевих партнерів, а також деякі інші документи, такі як типові статути та положення (українською мовою, файли .pdf):

  1. Щоб розпочати мобілізувати місцеві громади, міська рада має створити муніципальний відділ підтримки громадських ініціатив або інституцію, головним завданням якої буде соціальна мобілізація задля місцевого розвитку. Деякі з наших міст створили внутрішній департамент міської ради, інші подумали, що дані функції більш ефективно виконуватиме Ресурсний центр сталого розвитку у формі громадської організації.
  2. Муніципальний відділ підтримки спілкується із місцевими громадянами, мотивує їх до безпосередньої участі у місцевому самоврядуванні та мобілізує їхні зусилля на реалізацію конкретних проектів та ініціатив. У сфері освіти, він допомагає створювати громадські організації окремих шкіл чи дитячих садків, або часом навіть організації вищого рівня такі як мережі шкіл. В галузі житлово-комунального господарства, він широко сприяє створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків або ОСББ, для власників приватних будинків котеджного типу вздовж вулиць найбільш прийнятною організаційною формою організації громади є обслуговуючий кооператив. Іноді громадяни обирають варіант створення органів самоорганізації населення – зазвичай у селах та малих містах районного значення – проте МПВСР рекомендує обирати іншу організаційно-правову форму, яка надає більш широкі фінансові та майнові права своїм членам.
  3. Коли кількість організацій громад у місті суттєво зростає, виникає потреба у створенні громадського форуму для спільного планування та прийняття рішень, де ці громади можуть заявити про свої потреби міській раді та, в результаті прийняття спільних рішень, відібрані плани розвитку громад включаються до загального плану муніципального розвитку. Зазвичай, це відбувається у формі Муніципальної ради сталого розвитку.
  4. Щоб співпраця між громадами та міськими радами стала системною та можливою навіть без будь-якого внеску донора, міська рада зрештою розробляє свою власну «Муніципальну програму сталого розвитку», яка має бути затверджена рішенням сесії міської ради. Це може бути цільова програма підтримки окремих організацій громад, таких як ОСББ, органів самоорганізації населення, різним організаціям громад у сфері житлово-комунального господарства.

Найкращим варіантом, звичайно, є та програма, завдяки якій орган місцевого самоврядування пропонує підтримку будь-яким організаціям громад. Це тривалий у часі процес, але коли це відбувається – це робить співпрацю між міською радою та громадами сталою. Так здійснюється мрія.

Read Full Post »

 

This story began in 2006. “Municipal Governance and Sustainable Development Programme” had been working in the cities for the third year, trying to actively involve citizens in the  local development process, teach them to develop and implement projects, and very often faced with a lack of relevant knowledge and skills of local counterparts and partners.

Probably, Ukrainian higher educational institutions do not teach community-based sustainable development principles, – the project management thought, and started thinking over introduction of the new MGSDP component – to deal with education.

The question “what is taught in Ukrainian universities” has always caused the most acute discussion. The only indisputable conclusion has always been that knowledge received by young people in universities is very theoretical, whereas practical skills in communication, motivation, development and implementation of projects to address specific issues are lacking, if not more – are not developed at all.

We inquired – one of the few universities in Ukraine, where a sustainable development school is quite advanced is the Sumy State University, which in 2007 published the textbook “Social and Economic Potential of Sustainable Development”, ed. Prof. Melnyk and Prof. Hans. But even there the issue of sustainable development is taught fairly theoretical, while the actual implementation of these principles into reality requires serious practical work in the field. After all, in the 1992 World Summit in Rio de Janeiro adopted “Agenda 21” in which two-thirds of actions and recommendations are aimed at the local and regional level.

So in 2006 we invited some Ukrainian universities to cooperate, organized for them a study tour to the partner cities to interact with local residents on how they joined efforts with the local government to solve their problems (reconstruct leaking roofs, replace broken basement pipes in multiapartment houses, construct playgrounds for children, etc.). Respected scientists and professors were amazed and admired the idea of ​​bringing these principles to their students.

– We are glad to see a role of higher education in promoting community-based sustainable development in our state – they said; they created the National Forum of Partner Universities and developed the first educational programme “Sustainable Development of Society” (pdf, in Ukrainian), where the section “Social Mobilisation for Sustainable Local Development” became an integral part.

For the first time in Ukraine, Academy of Municipal Administration has included in their curricula the subject of sustainable development, in which young people learn about the practical aspects of decentralization, good governance, the concept of community development, mechanisms for community involvement in local self-government; here they first hear about the term “social mobilisation” and have opportunity to undergo internship in real municipal departments for supporting community initiatives in MGSDP partner city councils.

During the years 2007-2010 Academy of Municipal Administration generously shared its experience with other universities during the study visits, as well as in course of the All-Ukrainian conference “Balanced (Sustainable) Local Development: Theoretical and Practical Aspects” in 2008, and then carefully collected feedbacks and recommendations of other scientists to further improve its own course.

This new enriched and improved course was offered to the Ministry of Education, Science and Youth and Sports of Ukraine. And so, on 4th August 2011 it was “recommended by the Ministry of Education and Science of Ukraine for use in higher education”.

So – YES, the community-based sustainable development is really needed by higher education.

Read Full Post »

Ця історія розпочалась у 2006 році. «Муніципальна програма врядування та сталого розвитку» вже третій рік працювала у містах, намагаючись активно залучати громадян до процесу управління місцевим розвитком, навчати їх готувати та реалізовувати проекти, і дуже часто стикалась із браком відповідних знань і навичок у місцевих колег і партнерів.

–          Мабуть, в українських вищих навчальних закладах не навчають принципам сталого розвитку, орієнтованого на громаду, – прийшло до висновку керівництво проекту і замислилось над формуванням нового компоненту МПВСР – освітнього.

Питання «чому навчають в українських ВНЗ» завжди викликало найгостріші дискусії. Єдиним беззаперечним висновком завжди було те, що знання, які молоді люди отримують у вищій школі, є дуже теоретичними, а практичних навичок спілкування, мотивації, розробки та реалізації проектів щодо вирішення конкретних питань розвитку бракує, якщо не сказати більше – не формують взагалі.

Ми поцікавились – одним з небагатьох ВНЗ в Україні, де досить розвинута школа сталого (збалансованого) розвитку, є Сумський державний університет, який у 2007 році випустив підручник «Соціально-економічний потенціал сталого розвитку» за ред. проф. Мельника та проф. Хенса. Проте навіть там питання сталого розвитку викладається досить теоретично, в той час як реальне втілення цих принципів у життя вимагає серйозної практичної роботи на місцях. Адже ще у 1992 році на Всесвітньому саміті в Ріо-де-Жанейро було прийнято «Порядок денний 21 століття», в якій дві третіх дій та рекомендацій спрямовані саме на місцевий та регіональний рівні.

Тому у 2006 році ми запросили до співпраці деякі українські університети, організували для них навчальну поїздку у міста-партнери, спілкування з мешканцями міст щодо того, як вони спільними з місцевою владою зусиллями вирішують свої проблеми (реконструюють протікаючи дахи, замінюють несправні каналізаційні розгалуження у багатоквартирних будинках, споруджують гральні та спортивні майданчики для дітей і т.д.). Поважні науковці та професори здивувались та захопились ідеєю донесення цих принципів своїм студентам.

–          Ми раді побачити місце вищої освіти у просуванні сталого розвитку за участю громад у нашій державі, – сказали вони, створили Національний форум ВНЗ-партнерів та розробили перший навчальний курс «Сталий розвиток суспільства», невід’ємною частиною якого став розділ «Соціальна мобілізація для збалансованого місцевого розвитку».

Вперше в Україні Академія муніципального управління включила до своїх навчальних планів предмет сталого розвитку суспільства, у рамках якого молодь дізнається про практичні аспекти децентралізації, демократичного врядування, концепції розвитку громади, механізми залучення громад до місцевого самоврядування, вперше чує про термін «соціальна мобілізація» та має можливість пройти реальне прикладне стажування в муніципальних відділах підтримки громадських ініціатив при міських радах-партнерах МПВСР.

Протягом 2007-2010 років Академія муніципального управління щедро ділилася своїм досвідом ї іншими ВНЗ під час ознайомчих візитів, а також на Всеукраїнській конференції «Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти» у 2008 році, після чого ретельно збирала відгуки та рекомендацій інших науковців щодо удосконалення власного курсу та доопрацьовувала його.

Цей новий – збагачений та удосконалений – курс був запропонований на розгляд Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. І ось 4 серпня 2011 року йому було надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для використання у вищих навчальних закладах».

Все ж таки, сталий розвиток, орієнтований на громаду, потрібен вищій освіті.

Read Full Post »

What to do when landfill is 99% full?

Early steps in citizen and local authority co-operation in Ukraine

These days, the problem of solid waste management is top of the list for many Ukrainian administrative and territorial units. In the case of Tulchyn district (with a population of about 60,000) it requires an immediate solution. The sanitary situation is worsening in the majority of district towns and villages: new, uncontrolled waste dumps keep emerging, while the existing landfill has exhausted its capacity and is 99 per cent full.

As my colleague, Andrey Ivanov, reminded us in his TED Talk, Ukraine is certainly not the only country in Europe to experience problems with municipal waste management. While some European countries plan to completely stop using landfills to deal with waste over the next five to seven years, the majority of Ukrainian municipalities continue to intensively exploit existing landfills, many of which do not comply with the established technical requirements. As a result, as UNDP’s analysis (pdf, in Ukranian) of solid waste systems recently found out, 314 Ukrainian landfills (about 7 per cent) are overloaded, and 897 (about 20 per cent) don’t meet safety requirements.

Starting in May 2011, the Cabinet of Ministers’ Decree obliged all home and land owners, as well as service providers of waste disposal, to introduce separate waste collections. Local governments must now think about raising public awareness on environmental issues, how to reduce the amount of waste that individual homes produce, and how to develop local programmes for solid waste management. Unfortunately, most local governments are not prepared for this – so far there are no funds in local budgets for procurement of special containers, and they have no prior experience of working with the local population to promote recycling.

So where to start? For the reasons mentioned above, the Tulchyn district is a good candidate. However, neither Tulchyn, nor its neighbouring villages, can afford to embrace the new approach to waste management on their own. But what if they were to join forces? This might seem obvious enough, but this kind of co-operation between municipalities is possibly a first on this issue – in our case, the city of Tulchyn and the villages of Suvorovka and Kynashev are involved in the initiative, with support from UNDP and Switzerland.

As one of the first projects of its type in the country, we must iron out many details as we go: for instance, how do we come to a common understanding of the problems between municipalities and ordinary citizens? How do we manage reciprocal expectations? What sort of processes do we put in place in order to encourage collaboration among municipalities? There will, no doubt, be a number of forward steps as well as the occasional false start. We’ll be able to draw lessons from other countries and experiences but we also need to come up with our own local innovations. This is the reality of dealing with complex issues that involve behavioral as well as policy changes. We’ll keep you posted on our progress and learning as we move along.

Read Full Post »

Перші кроки співробітництва громадян та місцевих органів влади в Україні

Сьогодні проблема поводження з твердими побутовими відходами є однією з пріоритетних для багатьох адміністративно-територіальних одиниць в Україні. У випадку Тульчинського району (з населенням близько 60 тисяч) вона вимагає негайного вирішення. Санітарна ситуація погіршується в більшості районних міст і сіл: продовжують виникати нові стихійні сміттєзвалища, в той час як існуючий полігон вичерпав свій потенціал і є заповненим на 99 відсотків.

Як мій колега, Андрій Іванов, нагадав нам у своєму повідомленні на TED Talk, Україна, звичайно, не є єдиною країною в Європі, в якій виникають проблеми у сфері поводження з муніципальними відходами. Але в той час як деякі європейські країни планують повністю відмовитися від використання полігонів для утилізації відходів протягом найближчих п’яти-семи років, більшість українських муніципалітетів продовжують інтенсивно використовувати існуючі сміттєзвалища, багато з яких не відповідають встановленим технічним вимогам. В результаті, як показує аналіз (PDF, українською мовою) систем поводження з твердими побутовими відходами, проведений нещодавно ПРООН, 314 українських полігонів (близько 7 відсотків) перевантажені, і 897 (близько 20 відсотків) не відповідають вимогам безпеки.

Починаючи з травня 2011 року, Постанова Кабінету Міністрів зобов’язала всіх власників або балансоутримувачів житлових будинків, земельних ділянок укладати договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та забезпечувати роздільне збирання побутових відходів. Місцеві органи влади тепер змушені думати про підвищення рівня поінформованості громадськості з екологічних питань, зменшення обсягу відходів, що створюються на рівні окремих будинків, та розробку місцевих програм з поводження з твердими побутовими відходами. На жаль, більшість органів місцевого самоврядування не готові до цього – поки у місцевих бюджетах немає коштів на закупівлю спеціальних контейнерів та немає відповідного попереднього досвіду роботи з місцевим населенням у напрямку сприяння переробці відходів.

Отже, з чого розпочати? З причин, зазначених вище, Тульчинський район є гарним кандидатом. Проте ні місто Тульчин, ні його навколишні села не матимуть змоги самостійно запровадити новий підхід до поводження з відходами. Але що, якщо вони об’єднають свої зусилля? Це може здатися досить очевидним, але такого роду співпраця з цього питання між окремими муніципалітетами є, можливо, першою – в нашому випадку, місто Тульчин та села Суворівка і Кинашів беруть участь в ініціативі, за підтримки ПРООН та Швейцарії.

Як один з перших проектів такого роду в країні, ми повинні в ході роботи врахувати багато деталей: приміром, як ми можемо прийти до загального розуміння проблеми між місцевими органами влади та простими громадянами? Як ми управлятимемо взаємними очікуваннями? Які процеси ми можемо налагодити з метою заохочення співпраці між муніципалітетами? Без сумніву, буде чимало кроків вперед, а також випадкові фальстарти. Ми зможемо винести уроки з досвіду інших країн, але ми також повинні придумати наші власні місцеві інновації. Такою є дійсність у вирішенні складних питань, пов’язаних з поведінковими змінами, а також змінами в політиці. Ми будемо тримати вас у курсі про наш прогрес і навчання по мірі нашого просування вперед.

Read Full Post »

I guess every local development programme has partners responsible for project implementation at local level, as you can never reach every citizen of your partner municipality sitting in the central project office. It can be focal points, it can be UNDP regional staffs; in case of our project – UNDP-led “Municipal Governance and Sustainable Development Programme” (MGSDP) – its municipal project coordinators.

MGSDP applies a community-based local development approach to help citizens get organized and together, as a community, participate in a decision making process on development agenda, thus, strengthening a bottom-up approach to urban development planning in 29 partner municipalities.

Municipal project coordinators are people who really go to citizens, participate in their general meetings, convince them in the necessity of joining forces for solving their common problems, and take responsibility for the community in their own hands. We always wonder: in MGSDP case, our municipal project coordinators are the servants of local self-government bodies (equal status to civil servants in Ukraine), they are not getting paid by UNDP, but they are definitely the major driving force of the project activities at local level. As a rule, they have a position of head of municipal department for supporting public initiatives within the city council with 1-3 social mobilisers as department staffs.

Last Friday I met with several of them, and was once again impressed by their enthusiasm and true willingness to help their citizens, to contribute to better service delivery in their home cities, to do something more for the benefit of local development.

For example, Iryna Bozhych works as the head of Department for Local Initiatives in Rubizhne City Council since March 2007. Ever since, under her leadership the local communities implemented 9 infrastructural projects aimed at direct improvement of their living conditions (replacement of old broken windows with the new energy saving ones, reconstruction of basement pipes inmultiapartment houses, premises repair other). She also mobilized citizens for public outreach campaigns on social agenda (HIV/AIDS prevention, gender equality promotion, energy efficiency, environmental protection etc in line with Ukrainian MDGs), carried out a number of sociological researches of public opinion, provided numerous trainings on housing issues, community projects’ implementation, etc. Many other bi-lateral donors were attracted by the success of this small municipality (with about 64 thousand population) and joined its efforts in various thematic initiatives.

There are so many other great counterparts of Iryna in other cities, whose efforts proved success of MGSDP-propagated approached in urban territories of Ukraine: Bogdan Bilyk from Ivano-Frankivsk, Petro Vakhnyuk from Rivne, Iryna Gudz’ from Novograd-Volynskiy, Sergiy Polysyuk from Kirovske, Oleksandr Zayika from Voznesensk, Sergiy Gargat from Dolyna and many others.

By the example of the great work they’ve done in the field, to me it seems that in order to make things happen a municipal project coordinator has to be:

  • A true leader with a sincere wish in his/her heart to help people
  • Innovative and unbiased thinker capable of generating new ideas of projects and initiatives
  • Persistent in achievement of the set objectives to help overcome all challenges on the way
  • Respected professional in the city council with a direct access to the mayor/ top local decision-makers
  • Appreciating each opportunity to help his/her own city and putting as much efforts in 500$ initiative as in 30’000$ project.

Some of the municipal project coordinators even call us a day before their mayor’s birthday to gently remind of the coming event so that we don’t forget to congratulate our partner with his personal great day. Do you think it’s too much? I think it’s a wise diplomacy to strengthen mutual respect and cooperation which helped MGSDP to make great achievements so far.

Read Full Post »

Older Posts »